Метушня, безпечність, сумніви, тривоги-
Все це віддаляє від Святого Бога
Й забирає радість, мир і спокій, сили.
Хто ж цього бажає, щоб усі так жили?
Хто ж це невідступно слідує за нами
Й причиняє тяжкі, незагойні рани?
Споконвічний ворог Бога і людини
Чинить зло підступне кожної хвилини.
Він не спочиває й чинить зло майстерно
Й шлях не вибирає: лізе в вікна, в двері,
Через огорожі, у кожну шпарину,
Щоб в гріхах найтяжчих заплутать людину.
А найбільш цікавлять його діти Божі,
Хоч на них відкрито вплинути не може.
Тоді підступає він майстерно, хитро,
Йде він манівцями, діє невідкрито.
Ставить сітку, риє глибочезні ями
Й височезні мури ставить перед нами
І шепоче-каже :"Це вже край, руїна..."
О, мій любий друже, йди скоріш до Сина
Господа Ісуса, Спаса дорогого-
Він один-єдиний є Правда і Дорога.
Він один-єдиний може врятувати
І усі спокуси вчасно подолати
Зможемо із Ним ми. Він Святою Кров"ю
Усі гріхи змиє й мудро, із любов"ю
Виведе із скрути на пряму дорогу,
Серце заспокоїть, забере тривогу.
Ти іди сміливо і не озирайся,
В Божі святі руки повністю віддайся.
Ти Ім"я Ісуса прикликай щомиті
Й сатані прийдеться зразу відступити.
На хресті Голгофськім Кров свята пролита.
Кров Ісуса може усі гріхи змити
І очистить серце кожної людини,
Хто із покаянням до Господа лине.
Ольга Назарова,
Украина
Ти все розставиш на свої місця, мій Боже.
Лиш Ти надійний, вірний, Боже мій.
НавЕсти лад у всім мені Ти допоможеш.
Вся довіряюся, Господь, лише Тобі. Амінь.
Прочитано 6988 раз. Голосов 0. Средняя оценка: 0
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Идет народ... - Наталия Лупан
Шесть лет назад, в молитве, я неожиданно для себя увидела это видение: толпа народа идет на поклонение огромной иконе, а в стороне стоит Господь Иисус, протягивает к их спинам пронзенные руки и говорит: "Я здесь, Я - Живой" Я бы, возможно, подумала, что это мои фантазии, но в тот момент я абсолютно об этом не думала. но молилась о каких-то своих нуждах...Потом я услышала первую строчку "Идет народ иконе поклониться..." и голос: "Ты должна написать это стихотворение" Я писала его в течение 3 дней, а потом Господь дал мне знамение .что то что я писала было по Его воле... Поэтому, да прославится Живой воскресший Господь Иисус Христос, в Духе Святом прославивший Отца... И я понимаю, что это стихотворение возбудит разные мнения. Но мы все - "рабы ничего не стоящие, исполняющие волю своего Господина" С уважением ко всем читающим - Наталия Лупан.
