Тихо, по-буденному спокійно,
Він повітря видихнув востаннє.
І затих. А дощ благоговійно
Шелестів мелодію прощання
За вікном шпитальної палати.
Так йому колись співала мати
Колискову пісню вечорами.
І краєчок неба кольорами
Чистими на заході світився.
Все своє життя туди дивився
Брат Степан і сльози набігали,
Коли радісно вуста співали
Про небесну дорогу країну.
Це ж вона йому гукнула: «Сину!
Вже пора! Закінчилися муки.»
Защеміло серце від розлуки
В кожного з великої родини.
Траурна, болюча пісня лине...
Але знаю ці жалобні звуки
Перейдуть у тріумфальні гами.
Наче бачу: змахує руками
Брат Степан у такт мелодій неба.
Регентом - тож , народитись треба!
Буде зустріч, я всім серцем вірю.
Ох, як ми обнімемося щиро
В Царстві Бога, де розлук немає.
Він вже вдома... Там на нас чекає.
01/22/08
Комментарий автора: Сьогодні відійшов у вічність наш родич, дуже хороша людина, один з перших регентів міста Нововолинська, Степан Демчук.
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Теология : О чудесах (Т.Б. Джошуа и Ко) - Алексей Мочалов «Вот это и странно! — ответил прозревший. — Человек дал мне зрение, а вы не знаете, откуда Он?! Но ведь знаем же мы, что не грешников Бог слушает, а только тех, кто чтит Его и творит волю Его. Слепорожденного зрячим сделать — о таком никто и не слышал никогда. Если бы не от Бога был Этот Человек, не смог бы Он ничего подобного сделать». Но один был у них на это ответ: «Во грехах ты погряз от самого рождения своего, тебе ли учить нас?!» И прогнали его фарисеи» (Иоанн 9:30 - 34 BTI)
